Жінка та ПМС

Передменструальний синдром ПМС або циклічна хвороба – комплекс симптомів, що виявляються перед початком менструації. Синдром виникає за 2-10 днів до місячних і припиняється з їх настанням. Закладене природою зниження прогестерону та естрогену, і зростання андрогенів після овуляції викликає природні зміни в організмі під час лютеїнової фази циклу. Але вироблення цих та інших гормонів може бути порушено.

ПМС проявляється у 85% жінок репродуктивного віку від практично непомітної форми до тяжкої. Легкою формою вважається поява до 4-х симптомів з 1-2 вираженими за 2-10 днів до менструації. Зустрічається у 5-10% жінок. Діагностується на підставі фізикальних симптомів. Якщо важка форма діагностується ще й чіткими клінічними проявами, її позначають як передменструальний дистрофічний розлад ПМДР.

Симптоматика ПМС

ПМС не є нормою, його слід лікувати, звернувшись до лікаря, оскільки ПМС може прогресувати та заважати життєдіяльності жінки. Спостереження фіксують понад 100 проявів ПМС, набір та інтенсивність яких індивідуальні для кожної пацієнтки. Основні фізичні це:

• погіршення зовнішності, висипання на обличчі,
• скачки температури, аритмія,
• запаморочення та пульсуючий біль у скронях,
• оніміння рук і ніг, болі в ділянці серця,
• здуття живота, метеоризм, діарея,
• м’язові болі, болі внизу живота, в області попереку,
• хворобливість молочних залоз,
• млявість, сонливість, непритомність,
• уповільнення роботи кишківника,
• нудота, спрага, зміна апетиту.

Разом з тим, нервово-психічні симптоми, що найчастіше зустрічаються, зовні не такі помітні, але самій жінці можуть завдавати більше дискомфорту. Саме вони є головним приводом звернень до лікаря, це:

• порушення сну,
• агресивність, дратівливість,
• апатія, втрата інтересу до всього,
• падіння лібідо,
• депресія, зниження самооцінки, пригніченість,
• тривожність, часта зміна настрою, сльозливість,
• підвищена чутливість,
• ослаблення уваги та працездатності.

Форма ПМС у більшості жінок є компенсованою – симптоми з’являються незадовго до місячних, припиняються з їх настанням. У субкомпенсованій формі симптоми прогресують із роками. Форма, коли ПМС продовжуються навіть після настання місячних, є декомпенсованою.

Також на фоні ПМС можуть посилюватися вже наявні порушення: хвороби сполучної тканини, шкірні та аутоімунні захворювання, проблеми з очима, респіраторні інфекції, судоми, мігрені.

Причини ПМС

У механізмі виникнення та розвитку ПМС найбільші ролі відводять: 

• порушенню взаємодії меланостимулюючих гормонів та ендорфіну зі статевими гормонами;
• збільшенню пролактину, гормону, що підтримує вагітніст;
• дефіциту серотоніну; 
• дефіциту елементів, необхідних для підтримки здоров’я у цій фазі, зокрема для синтезу гормонів.

Основні причини виникнення циклічної хвороби:

• спадкова схильність,
• порушення роботи щитовидної залози,
• захворювання ЦНС, ССС, ШКТ,
• запалення в органах малого тазу,
• післяпологовий стан та депресія,
• патологічні пологи, аборт,
• спосіб життя, стрес,
• зміна клімату,
• неякісне харчування, інсулінорезистентність, ожиріння,
• алкоголізм та інтоксикації,
• відсутність фізичної активності,
• перенесені інфекційні захворювання,
• хронічні захворювання, що виснажують,
• перименопауза, вік жінки після 40.

Лікування ПМС

Симптоми клінічної картини ділять на групи, що допомагає швидше та точніше підібрати низку необхідних обстежень:

• До цефалгічної групи належать вегето-судинні та неврологічні зміни (мігрень, аритмія, диспепсія).
• Кризова форма включає підвищення тиску та почастішання пульсу.
• Ключові симптоми нейропсихічної групи: нестабільність емоцій та сну.
• При набряках виникають головні та суглобові болі, збільшення ваги.
• В атипову групу входять підвищення температури, сонливість, опущення верхньої повіки.
• Змішана поєднує ознаки кількох типів.

Медичною корекцією стану при тяжкому ПМС займається лікар. Схема терапії шляхом проб підбирається індивідуально, оскільки немає єдиного способу лікування, універсального для всіх жінок. У призначення для усунення тих чи інших симптомів ПМС можуть входити фармацевтичні препарати: гомеопатія, спазмолітики, нейролептики, діуретики, ангіопротектори, антиоксиданти, вітаміни, фітоестрогени. Такі немедикаментозні методи як оздоровчий масаж, лікування мінеральними водами та ваннами, рефлексо та фізіотерапія також можуть виявитися ефективними. У певних випадках показано гормональну терапію.

Загальні рекомендації для профілактики та зменшення прояву ПМС:

• контроль ваги, індекс маси тіла повинен бути в нормі,
• гігієна сну,
• управління стресом, покращення способу життя,
• фізичне навантаження,
• йога, прогулянки на свіжому повітрі,
• дотримання питного режиму,
• здорове харчування, зменшення простих вуглеводів та токсинів у раціоні,
• нутритивна підтримка організму, особливо вітамінами групи В, кальцієм і магнієм,
• поповнення життєво важливих дефіцитів мікро та макроелементів, заліза, вітаміну Д.

Наслідком відсутності своєчасного лікування ПМС може стати ПМДР. Жінки після 50, у період перименопаузи також перебувають у зоні ризику. Так як не вилікуваний на той час ПМС може посилитися гормональної перебудовою організму, посилити клімактеричний синдром і додати патологій, пов’язаних вже з клімаксом.

Про те як зменшити прояви ПМС за допомогою харчування і нутрицевтиків я розповідаю на курсі: “Здоров’я і краса жінки після 40+”